ПАЗЛИ ТА ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ

Марина Олійник

Яна Дубинянська. «Проект “Міссурі”»: роман. — К.: Нора-Друк, 2006. — 424 с. — (серія «Яна Дубинянська’s puzzles»).

Гру в пазли кожен якщо не тримав в руках, то принаймні бачив. Купа кольорових шматочків картону і картинка до них. Якщо шматочки впадуть (або, якщо точніше, ви їх покладете) у правильному порядку — отримаєте ту ж картинку, тільки більшу. А заразом — можливість цікаво згаяти вільний час.

Однак пазли бувають набагато цікавішими — коли загальної картинки немає. І коли, збираючи шматочки до купи, ви ще не знаєте, що саме з них вийде. І коли від того, що ви зміните один шматочок на інший, ніби майже такий самий, з тими ж нерівними краями, але з трошки інакшим малюночком, картинка стане зовсім іншою.

Десь такі пазли можна знайти в книгах Яни Дубинянської, які віднедавно виходяться в Україні в авторській серії під назвою «Яна Дубинянська’s puzzles». Особливо в новому романі серії — «Проект “Міссурі”» (російською мовою виходив у серії “Зоряний лабіринт” видавництва АСТ, Москва).

Починається роман з купки студентів і нового «вузу майбутнього» — інститута МІІСУРО, де відбувається експеримент — винесений у заголовок «проект “Міссурі”», за допомогою якого зі студентів мають виховати…

Тих, хто приведе країну — теоретично — до світлого майбутнього.

Тих, хто фізично не матимуть можливості вчинити неправильний вибір. Читайте — вибрати не ті пазли своєї і загальної долі.

Отже, основний набір пазлів вже готовий: Інститут, творці проекту і студенти. Можна добирати шматочки і складати зображення. Точніше, спостерігати за тим, як це робить автор. Ось вам герой, ось — його риси характеру, ось вам ситуація, ось вам його вибір, ось інший герой…

А ось вам — президентські вибори. Так-так, саме вони. Але фішка в тому, що роман починав писатися за рік до аналогічних подій в Україні. А наскільки наше теперішнє відповідає розвитку подій у романі, можна сперечатися, але до біса цікаво спостерігати.

У першому турі зібралися три «шматочки пазлів»: провладний політик з кримінальними зв’язками, «народний кандидат» — випускник згаданого вузу, його колишня однокурсниця, залізна леді, якій під час виборів закидають, що вона «ставить особисті амбіції вище інтересів держави»… Нічого не нагадує? У другому турі тур лишаються тільки два пазли — кандидат від влади і той-таки випускник. Вибори виграє останній.

Та згодом з’ясовується, що правильний вибір — не завжди найкращий.

Країна швидко котиться до «світлого капіталізму». Однак до рівня „людей майбутнього” дотягуть далеко не всі. І тут постає проблема. Перепідготовувати таким чином усіх — навряд чи можливо. До того ж, виявляється, що існувала така собі статистична помилка у відборі студентів вузу — «відсоток похибки». Отже, про вуз тихенько забувають. На тому фоні президент поволі відходить від справ і усамітнюється на острові з молоденькими помічницями…

А тим часом в країні готують вже новий проект — з новою партією «людей майбутнього». Таємничі автори проекту «Міссурі» скидають президента — він їм вже не потрібен…

А тепер — увага! — той самий набір основних пазлів. Але — у критичний момент один із героїв робить трошки інший вибір. І все йде інакше. Президентські вибори виграє «Баба» — випускниця МІІСУРО, але зовсім не та, про яку ви подумали. Принципи, за якими колись працювали з людьми в проекті «Міссурі», поширюються на всю країну. Всіх громадян починають старанно обробляти на предмет уникнення життєвих помилок… І виходить зовсім інша історія.

Цю книжку вельми корисно читати тим, хто вірить у фатум і невідворотність долі. А також тим, хто любить життєві збіги і складання непаперових пазлів.

Мало хто з українських пошановувачів фантастики знає, у що Санкт-Петербурзі з Інститутом Мозку РАН співпрацює така собі Академія розвитку людини, заснована філософом Вячеславом Бронніковим, яка займається вихованням «людей майбутнього». Зрозуміло, випускникам обіцяють успіх як в особистому, так і соціальному житті — за певну суму. Окрім того, в Академії стверджують, що більшість світових політичних лідерів не те щоб пройшли через їхні руки, але потрібний курс підготовки вже мають. У всіх цих «надлюдей» є спільний символ — бджілка. Всі, хто цікавиться українською політикою і бджолами, можуть докласти ще один пазл до загальної картинки…

Якщо пильно придивлятися до таких життєвих пазлів — можна поміти ще дуже і дуже багато збігів, з яких складаються іноді дуже і дуже цікаві картинки, подекуди геть фантастичні. Та хто сказав, що ігри мають бути реальними і правдивими?